МАСОНСТВО В ОДЕСІ

Масонство в Одесі ХІХ століття.

В Одесі розквіт масонського руху і впливу масонерії на життя міста припав на період з 1817-го по 1822-й рр., часи «александровского лібералізму». В листопаді 1817 відкривається ложа «Понт Евксинський» -du Pont Euxin (працювала до середини 1822), одна з шести масонських лож Шотландського обряду ІХ-й Великої російської масонської провінції (провінцію очолював С. Ланської). Очолив одеську ложу Великий майстер губернатор, француз-граф Александр-Андро Ланжерон, а намісним майстром став віце-консул Франції в Одесі Адольф Шаллє (з 1822 року, коли Ланжерон був звільнений з усіх державних постів, за приналежність свою до масонства, Шале очолив ложу «Понт Евксинський»). Роботи велися французькою, німецькою, італійською, російською мовами. Знаком ложі стало зображення парусника в морі, що пливе до міста на пагорбі, символ в обрамленні гілок акації. Ця ложа стає однією з найчисельніших лож в Російській імперії і налічує понад 200 братів. Формувалася ложа в середовищі одеських інтелектуалів, так чи інакше пов’язаних з Решельевскім ліцеєм і Комерційної гімназією, переважно професорів і викладачів, купців французького, швейцарського, німецького, італійського, грецького походження. Багато було вихідців з Харкова, де був відкритий університет і де вже діяла впливова масонська ложа. Одним з перших в ложу увійшов професор Жан Лоран. Він вступив в масонство в рідному місті Лозанна. Закінчивши Академію в Швейцарії, Лоран став викладати курс історії та французької літератури в Решельевском ліцеї. Масонами були професори: О. Флукі, Віард (очолював кафедру фізики і математики), А. Піллер – (очолював кафедру італійської мови та літератури). Серед масонів-професорів ліцею виділялися закарпатські українці: І. Орлай що закінчив Віденський університет і Петербурзьку медичну академію. До приїзду в Одесу він був директором Ніжинського ліцею, де навчався Н. Гоголь. В 1826- 1828 рр. він став директором Одеського ліцею. Інший закарпатець, масон-професор філософії і латини Дудрович, закінчив Харківський університет і в 1817 р почав викладати в Решельевском ліцеї а в 1825-1826 р тимчасово виконував обов’язки директора ліцею. З Харкова до Одеси прибули професори та викладачі, масони: А.Ковалевський – професор латини та грецької, професор Н.Жада, професор Е.Шкляревіч; адюнкт Калиновський, Даревский (директор комерційої гімназії), Петровський, Кучетовскій. Богаєвський прибув до Одеси з Полтави, де він був учасником масонської ложі і дружив з Лукашевичем і Котляревським. Помітною фігурою одеського масонства був професор теології в ліцеї – священик Феофіл. За прихильність містики, вільнодумство, масонську діяльність і трактування Святих Книг, Феофіл був звільнений з ліцею і в 1824 р заточений в монастир.

В листопаді 1818 Ланжерон створює нову ложу «Три царства природи – Друзі природи» (є дані, що ложа під такою назвою існувала ще з 80-х рр. 18 в.), Яка, на відміну від «Понта Евксинського» поєднувала не тільки науково-просвітницькі сили і працювала з членами вищих ступенів. Серед одеських масонів були французи: засновник ботанічного саду ботанік Десмет, архітектор Шааль, близько десятка французьких, швейцарських і італійських купців. Збиралися одеські масони на приміських дачах Розумовського і гогель, в будинку на розі Катерининської і Театрального провулка, в особняку Борятинський провулка. Існують уривчасті відомості, що в Одесі з 1810 р існує законспірована таємна масонська ложа – філія петербурзької морської ложі «Нептун». Відомий тільки один брат цієї одеської ложі – Телесніцьких, який проводив масонську роботу в своєму будинку (Екатериненская площа №3). Коли, в середині сторіччя, цей будинок зносили в закладеному наглухо підвалі були виявлені елементи масонського храму та настінний розпис містично-символічного змісту.

Існувала в Одесі та «Анаталійская ложа» куди входили, в основному грецькі купці: Маразлі, Зоріфі, Ралі, Маврокордато, Родокінокі, Троокі …

У 1824 р одеська масонерії поповнилася видатним діячем свого часу графом Кирилом Розумовським. Після ув’язнення в суздальском монастирі він був засланий до Одеси за вільнодумство і «українську фронду». Нащадок останнього гетьмана України він виступав за відродження автономії України. Належав К. Розумовський до ордена розенкрейцерів, що були близькі масонам. В Одесі він влився в масонський коло. Незабаром в Одесу повертається його брат-Петро Розумовський, член ряду масонських лож, який наїжджає в Одесі з 1806 по 1835 р. У 1825 р в Одесу приїжджає відомі польські масони, які одночасно були уславленими літераторами і революціонерами: І. Єжовський і А. Міцкевич. На початку 20-х рр. масони, завдяки Ланжерону захопили першорядне становище в Одесі. Особливу увагу масони приділяли вихованню молодого покоління, освіти, створенню в Україні європейської системи освіти, відкриттю ліцеїв і університетів. Під час відвідування імператором Олександром І Одеси, імператор був присутній на «агапе».

Однак, вже з 1822 йде обмеження масонської діяльності. Державна служба і масонство було оголошено несумісним. Нові укази по забороні масонства послідували в 1824 і 1826 роках, в ці роки багато професорів-масонів покинули ліцей. Поліція Одеси прагнучи розкрити «масонську змову» не раз влаштовувала обшуки і «облави» під час масонських «праць». До 1835 Р. по Одесі повзли чутки, що на дачі Розумовських, на Балковській, таємно збираються масони. Уривчасті відомості існують про законспіровану ложу, що діяла в Одесі в 1845-1875 гг.- «Приморська ложа». У сімдесяті роки Х1Х століття ми знаходимо ложу «Зірка справедливості». Цікаво, що одеська ложа була революційно, народно орієнтована і підтримувала зв’язок з Миколою Огарьовим. Є відомості про те, що в Одесі та Ізмаїлі, в 70-і рр. ХІХ ст. існувала ложа «Відродження Прозелітского Сходу».